ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАД... смотреть
присл., діал. Досить, достатньо.
1) дово́льно, доста́точно 2) о́чень доста бедно — 1. с грехо́м попола́м 2. о́чень пло́хо
прислівник
До́ста, присл. = до́сить
див. багато
до́ста прислівник незмінювана словникова одиниця діал.
присл. , діал. Досить, достатньо.
cro dosta укр досить